+38 099 713 51 36
Передзвонити менi
0

Мармарос

«Мармарос» – сімейна майстерня чаю, що створює нові й відновлює старі традиції українського чаювання.

Подружжя Оксани та Сергія Кутасевичів з Хмельниччини виробляють чаї та фруктово-ягідне пюре, і в цьому їм допомагає особливо секретна формула: «Робити те, що любиш, для тих, кого ти любиш і насолоджуватись своєю справою!»

Про складнощі використання цієї формули пані Оксана розповість у нашому з нею інтерв’ю:

Оксано, вітаємо! Розкажіть трохи про себе. Чим займались до створення власної справи?

За освітою я провізор. Спочатку в аптеці пропрацювала три роки провізором, потім перекваліфікувалась і пропрацювала три роки HR-ом.

Робота в аптеці дала мені класний поштовх для розвитку власної справи. За цей період я багато чому навчилась, я бачила, що корисно для здоров’я людини, як вирішити проблему зі здоров’ям не хімією, а правильним способом життя.

«МАрмарос» чи «МармарОс»? Як виникла ідея створити такий бренд?

В якийсь момент я зрозуміла, що хочу створити щось сама, що хочу мати власну справу, але для мене завжди було важливим, щоб це приносило користь людям і мало  цінність. Я довго думала над цим, а потім кажу своєму чоловікові: «Слухай, ось ми іван-чай років п’ять з тобою п’ємо-робимо, то давай спробуємо зробити з цього власну справу!» Він каже: «Супер, давай!».

Назва «Мармарос» (доречі доволі часто наголос ставлять не на той склад, правильно «Мармарόс»), пов’язана з місцем, де росте найсмачніший іван-чай – це Мармароський хребет у Карпатах.

Наш логотип я так само хотіла, щоб був пов’язаний з тематикою гір, тому на ньому зображено гору, стилізовану під українську вишивку.

Скільки часу пройшло з моменту створення?

Нам рік із хвостиком.

Розкажіть про фруктово-ягідне пюре, чому такі смаки? Звідки рецепти?

Асортимент – це повністю наші смаки.

Імбирний чай – домашні рецепти моєї свекрухи.

Журавлина – ініціатива чоловіка.

Калина – це рецепт моєї мами. Скільки часу пам’ятаю себе, то вона на зиму постійно заготовлює калину.

Обліпиха – це рецепт мами нашого швагра (чоловік сестри), вона завжди заготовляла обліпиху на зиму. Вони нам розповіли, і ми цим рецептом років 5-6 користуємось.

У нас із чоловіком така культура харчування – їмо лише те, що приготували самі. Ми довіряємо ресторанам, просто віддаємо перевагу всьому домашньому. Коли готуємо піцу,  ми знаємо, що найкращу піцу приготуємо тільки ми, адже використовуємо лише найякісніші інгредієнти.

Цікаво почути про технологію виробництва іван-чаю.

Перший етап – це збір чайного листя. Беремось за верх чайного стебла і обриваємо листочки донизу. Другий етап – листочки складаються на полотно і мають один день пролежати, підв’ялитись. Потім є два варіанти: гранульований чай і скручений ферментований. Вони значно не відрізняються між собою, це просто два різних способи ферментації чайного листа.

Гранульований чай – це коли чайне листя пропускається через м’ясорубку. В результаті виходять гранули. Далі вони мають простояти в металевих каструлях, де йтиме процес ферментації. Коли листя настоюється – починається процес бродіння і з’являється солодкуватий аромат. Останній етап – після бродіння, листочки сушаться при температурі не вище 40 градусів, адже при такій температурі будуть зберігатися всі корисні речовини.

Скручений ферментований чай – це процес, в якому задіюється техніка побільше. Використовується спеціальна скручувальна машина, яка скручує лист по колу. Ми виготовляємо чай саме таким способом.

На це літо я планую зробити гранульований чай, він трохи темніший за кольором і більш насичений за смаком. Це результат більш якісної ферментації, йде більша вижимка соку з листа.

Як ви шукали постачальників для сировини? Вирощуєте сировину самі чи купуєте у когось?

Коли це все ще не було нашою справою, в мене чоловік їздив по лісах збирати іван-чай. Коли оцінили, скільки іван-чаю потрібно на власну справу, ми зрозуміли, що треба шукати когось, хто б нам допоміг. Познайомились у Карпатах з однією сім’єю – Олександр і Тетяна, вони дуже цікаві, дуже свідомі молоді люди. Вони збирають карпатський іван-чай, потім його ферментують, і ми вже замовляємо його. А трави я збираю самостійно. Так вийшло, що в нас є можливість збирати в районі Дністровського каньйону, ми там збираємо чебрець, липу і лаванду, а чорниця і брусниця в нас замовляється з Карпат. Збирання трав – це такий… медитативний та дуже заспокійливий процес.

Як і коли відбувається процес сбору трав?

Точно про період збору трав, сказати важко, адже смак залежить не лише від сезону, а й від часу. Його не можна збирати коли ти хочеш, у будь-який час доби, тому що це обмежено ще й погодними умовами. Ввечері не можна збирати, тому що тоді вже немає сенсу – всі ефірні олії з трав виділилися. Це має бути перша половина дня, тепла погода, помірне сонце – тоді вони вже будуть мати всі ефірні масла в собі (вони накопичуються за ніч), і тоді ти їх вже збираєш.

Наприклад, минулорічний іван-чай з чебрецем з цьогорічним просто не зрівняється. Це все через такі погодні умови, через недостатню кількість тепла немає такого сильно аромату в траві. Також вона не набралася ефірними оліями через малу кількість дощів. Чай стає прямо інший і це помічаю не тільки я.

Фруктово-ягідні чаї.. якась пастеризація йде? Як обробляються ягоди?

В нас все дуже просто. Ягоди я обробляю окропом, далі йде соковижималка або м’ясорубка. Щось може бути і на терці, якщо це імбир. Далі в скляні банки закатується і все.. такий процес доволі простий, але вимагає сильного дотримання чистоти, тому що це живий продукт, якщо щось піде не так може і забродити.

А якщо забродить?

До таких випадків люди відносяться ну дуже з розумінням..

В останнє в нас так було з імбирним чаєм. Одна клієнтка замовила декілька наборів, один простояв десь місяць й не витримав – почався процес бродіння. «Слухайте.. та воно пахне як імбирне пиво!», – той набір я їй замінила і ще додатковий презент надіслала з нашої продукції. 

Скажемо так.. мене це радує, тому що я не пам’ятаю щоб в мене колись забродив кетчуп в холодильнику.. чи з майонезом щось сталося, тобто це все доволі очікувано, адже це натуральний продукт.

Як з’явились ваші чайні мішечки та легенди про чарівника Кипрея?

Ще на самому початку я хотіла щоб пакування було натуральне і залишилось потім в людини, щоб його не викидати. Так і пришла ідея з мішечками.

У Хмельницькому багато швейного виробництва. Пам’ятаю, як замовляла першу партію мішечків. Надсилаю їм логотип й заздалегідь попереджаю: «Тільки дивіться – в нас логотип не яскраво червоний, він ось такий, трохи бордовий, але не зовсім». У відповідь: «Добре, звичайно ми вам зробимо». Приходжу я забирати, а логотип прямо червоний. Шнурочок такий, логотип інший, ледь не плачу, а вони: «Хмм.. то це тільки ви бачите». Часто в них замовляємо, то вони трохи до нас підлаштувались.

Щодо легенд про чарівника, то хотілось цікаво подати інформацію про властивості чаю. Оскільки я фармацевт, то морального і юридичного права не маю написати, що чай з м’ятою – заспокоює. Хотілось до людини донести, що саме робить ця рослина, яка її цінність, але хотілось це цікаво та правильно донести. Так і з’явилася ця ідея про чарівника та його дочок.

Kult – Культове. Крафтове. Українське